Сподіваюсь, це останній брендосрач в цьому році. Але хоча б з присмаком святкової атмосферки.
Отже, в соцмережах літає реклама українського бренду косметики з креативами з радянського фільму «Іронія долі». Невдалу спробу романтизації совку помітила редактора The Devochki й навіть отримала відповідь від співвласника бренду, яка зводиться до «це радянська класика нашого минулого, фільм продовжують любити». Раніше це же бренд використовував в креативах нарізку з іншого радянського фільму, від якої віяло мізогінією.
Що тут поганого? Якщо ваша ЦА ті, кому вже далеко за 50+ (бо самому фільму вже 46 років), то, може й "продовжують любити». Але вся ця ностальгія за радянським минулим з морозивом по 3 копійки вже відверто набридла та й просто не актуальна. Залізна завіса давно впала, а ми, українці, відчайдушно намагаємось позбутися залишків колоніальщини й набути власної ідентичності. Останнє більш в тренді, ніж «совєцька класика». Ба більше, для креативів та брендів в українській культурі та історії просто непахані поля можливостей. Згадаймо лишень Etnodim та їх ролик й колекцію Manifest, коллабу Jul та Ukrainian Folks (Instagram-паблік про українську етнографію), а ще трохи «класики» від Касhоrovska в міксі з маніфестом. Варто лиш компнути та в нашій, українській історії, персоналіях та культурі стільки всього цікавого, крутого, захоплюючого, що можна здуріти. (Рекомендую зазирнути на виставку «Футуроманія» в Арсеналі, там круто).
Цього року я не раз згадувала про соціальну відповідальність брендів й комунікацію – це реальний тренд й він як ніколи актуальні в Україні. Й кожен бренд може обрати для себе носієм яких цінностей він хоче бути: нескінченної ностальгії за колоніальною минувшиною чи носієм чогось вартісного й дійсного цінного для сучасного суспільства.
Отже, в соцмережах літає реклама українського бренду косметики з креативами з радянського фільму «Іронія долі». Невдалу спробу романтизації совку помітила редактора The Devochki й навіть отримала відповідь від співвласника бренду, яка зводиться до «це радянська класика нашого минулого, фільм продовжують любити». Раніше це же бренд використовував в креативах нарізку з іншого радянського фільму, від якої віяло мізогінією.
Що тут поганого? Якщо ваша ЦА ті, кому вже далеко за 50+ (бо самому фільму вже 46 років), то, може й "продовжують любити». Але вся ця ностальгія за радянським минулим з морозивом по 3 копійки вже відверто набридла та й просто не актуальна. Залізна завіса давно впала, а ми, українці, відчайдушно намагаємось позбутися залишків колоніальщини й набути власної ідентичності. Останнє більш в тренді, ніж «совєцька класика». Ба більше, для креативів та брендів в українській культурі та історії просто непахані поля можливостей. Згадаймо лишень Etnodim та їх ролик й колекцію Manifest, коллабу Jul та Ukrainian Folks (Instagram-паблік про українську етнографію), а ще трохи «класики» від Касhоrovska в міксі з маніфестом. Варто лиш компнути та в нашій, українській історії, персоналіях та культурі стільки всього цікавого, крутого, захоплюючого, що можна здуріти. (Рекомендую зазирнути на виставку «Футуроманія» в Арсеналі, там круто).
Цього року я не раз згадувала про соціальну відповідальність брендів й комунікацію – це реальний тренд й він як ніколи актуальні в Україні. Й кожен бренд може обрати для себе носієм яких цінностей він хоче бути: нескінченної ностальгії за колоніальною минувшиною чи носієм чогось вартісного й дійсного цінного для сучасного суспільства.