Мысли молодёжного служителя

Пам'ятай, наш Бог такий великий i Всемогутній, що може використати будь-яку історію для Своєї слави.

@skrupchenko

Смотри как символично получается, последний день этого года воскресенье, а значит 1-й понедельник.
Новый день, новая неделя, новый месяц и Новый год.

Так же Господь говорит:
"Я творю все новое, Я есмь начало."

Так что все, время для настоящей перезагрузки, для настоящей победы во всех направлениях. Отмазок уже больше не найдешь 😉
Время начать все с чистого листа 🗒️

@skrupchenko

Безлюдное место?!👀

Читая Слово Божье, мы видим, что Иисус жил для людей, но ежедневно пребывая в потоке событий, помогая и заботясь о других, Он всегда придерживался определенного ритма жизни. Он работал, но Он и молился. Иисус был с людьми, но Он также проводил время в одиночестве. 

Луки 5:15-16, Марка 6:30-32

Каким принципам нужно следовать, чтобы найти Божий ритм для своей жизни? Одна из важных составляющих жизни, это время, когда «успокоившись от дел своих» мы можем побыть в одиночестве. Иисус, после долгого утомительного дня, всегда старался найти безлюдные места и возможность провести время в молитве. Также, Он учил своих учеников, находить места уединения вне служения людям для отдыха и восстановления сил.
Чтобы не происходило в вашей жизни сегодня, найдите свое «безлюдное место»

@skrupchenko

Никто и никогда не вырастал из Писания; эта книга словно расширяется и углубляется по мере того, как умножаются годы нашей жизни.

@skrupchenko

Поделюсь с вами словами одного пастора. То, о чем я думаю и чем живу последний год ✍🏻

Смотрю на тех, кто пришёл туда, где я уже был и осознал, что нужно идти дальше. Понимаю и знаю, что будет дальше. И главное: хочется внимательно расспросить тех кто уже там, куда иду сейчас. Скорее всего они уже знают что-то, что я ещё не понимаю. Возможно поможет не потерять время и силы впустую.
И хотя сердце всегда верит в чудеса, помните, что не обязательно каждому и всегда наступать на все грабли. :) 😀
Сергей Демидович

@skrupchenko

Моя молитва сегодня 🙏🏼

Господи, брось молнию и рассей их, выпусти Свои стрелы и смети их.
Протяни руку Свою с высоты; избавь нас и спаси от великих вод, от рук чужеземцев,
чьи уста говорят неправду и чья правая рука полна обмана. (Пс.143:6-8)

@skrupchenko

Не всё что правильно воля Божья, но всё что воля Божья, всегда правильно.

@skrupchenko

Потрібно спробувати не думати про те, що лишилося у минулому, а робити все можливе, щоб досягти того, що попереду, у майбутньому.
Це дуже складно, але ми маємо.

@skrupchenko

Не дивлячись ні на що, залишайся завжди людиною поваги, честi та совісті.

@skrupchenko

Коли людина втрачая своє покликання, - вона стає слабкою чи агресивною…

Історії Божих людей, на шляху до покликання, дуже схожі. Є моменти долин чи падінь.

Коли Адам згрішив, він намагався втекти від Бога і став обвинувачем.
Коли Аврам підставив Сару, він став боягузом і ошуканцем.
Коли Яків вирвав первородство лукавством, він хитрістю прокладав собі шлях.
Мойсей утік із місця покликання через вбивство.
Коли Йона відмовився проповідувати в Ніневії, страх кинув його в океан, щоб втекти від Господньої присутності. І став боягузом.
Коли Давид залишив своє покликання, він перетворився на блудника та вбивцю свого друга.
Коли Петро зрікся Христа, він боявся подивитися Йому в обличчя. І втік із місця «смерті» для своїх страхів, ставши зрадником.

Чи є щось набагато гірше в покликанні, ніж помилка?
Це страх, що йде слідом за помилками. У страху не тільки немає кохання, але там народжується плід від «насіння наклепника та вбивці».

У лукавого завжди один почерк історія людства. Він чекає, причаївшись у кущах, коли ти ослабнеш чи помилишся. І в цей момент він накинеться на тебе, щоб розтоптати покликання та прицвяхувати табличку «грішний».
І в нього завжди під рукою є ті, хто з великим задоволенням займеться тим, хто впав. Або підготують шлях до падіння.

Наклепник, як стерв'ятник, чекає, щоб покликаний зазнав невдачі або ослаб. Потім, лукавий буде використовувати всю брехню пекла, щоб змусити повірити покликанного в те, що Бог надто святий, а ти надто грішний і недостойний. І ти ніколи не піднімешся вище за свої невдачі.
Наклепник знайде в твоїй історії життя «темні плями», щоб тебе тикати носом у них, доводячи, що ти не здатний змінитися. Він збере команду «наклепників братів», і дасть їм завдання кричати «розіпни», зриваючи одяг покликання.

Якби Мойсей, або Яків, або Давид здалися після помилки, ми більше ніколи не змогли б почути про цих чоловіків.
І все ж Мойсей знову повстав і став одним із найбільших героїв Бога.
Яків, визнавши гріх, возз'єднався з братом, якого він обдурив, і досяг нових висот та перемог.
Давид побіг до Божого дому, знайшов прощення і мир, і повернувся у свій зоряний час. Іона зробив те, що він відмовився зробити раніше, і привів до покаяння все місто.
Петро, ​​підвівшись із попелу, привів церкву до П'ятидесятниці.

Господь переміг у долях цих людей.
І в Нього завжди в команді є ті, хто закриє слабкості, і волатиме до Божого покликання в людині, кажучи:
Піднімайся! Ти потрібний Господу! 🫵🏼

Кто-то сказал: «Молитва наполняет человеческую слабость Божьим всемогуществом».

"Он Сам в Своем теле принес на крест наши грехи, чтобы мы, умерев для греха, жили для правды. Вы исцелились Его ранами." (1Пет..2:24)

@skrupchenko

Сдаться в начале пути, это слабость. Сдаться в середине пути, это глупость. Поэтому нужно либо не начинать, либо идти до конца.
Как сказал Винсент Ломбарди,
Бог дал нам тело, которое может вынести почти все. Наша задача убедить в этом свой разум.

@skrupchenko