тексти без назви


Channel's geo and language: Russia, Russian
Category: Quotes


ці тексти не мають назви (але інколи адресата), бо в назву неможливо вмістити весь сенс

Related channels  |  Similar channels

Channel's geo and language
Russia, Russian
Category
Quotes
Statistics
Posts filter


історія цієї пісні доволі цікава, тому, щоб заохотити аудиторію, виставляю її шматочок 🤍

чекайте на платформах🙈


Forward from: тексти без назви
і тут навіть не так важливо, який чай ми любимо, адже говорити для нас буде важливіше, ніж саме чаювання.
ти скажеш «до зустрічі», а я виправлю на «побачимось завтра»,
але ж побачимось?

(Андрій Г.)


щойно дізналась, що це український гурт 🥹




ти завжди знайдеш час для того, кого ти любиш.

(П. Марченко)


ательє мрій

не роби голосних і дзвінких заяв.
ніколи не порушуй спокій моря.
у кожної субстанції - свій стан
без зайвонедоречних алегорій.

це не антракт на декілька хвилинок.
це пауза. закінчення. фінал.
я зібраний із тисячі цеглинок,
обернений, акордом, на провал.

ніколи не порушуй спокій моря.
спілкуйся обережно. без питань.
без зайвонедоречних алегорій
ходи по морю тихо. без вагань.

це не концерт на декілька годинок.
це безкінечне мариво ночей.
я зібраний із тисячі піщинок
так само
як і тисячі
людей.


почути їх уживу 💔

(пісня: «майже звик»)


безкінечні рядки залишали «тире»,
бо трьох крапок для них було мало.
раз на тиждень в кав’ярні я бачив тебе
і це
мене
рятувало.


я не прихильник більшості, навіть якщо залишусь один.

Іван Х.


«якщо Ви бачите приголомшливу красу чи величезний біль там, де інші не бачать майже нічого, Вас постійно переповнюють сильні почуття. ці емоції можуть бентежити й пригнічувати. якщо люди, які Вас оточують, не бачать і не відчувають того, що бачите і відчуваєте Ви, це може викликати почуття відчуженості й загальне відчуття неналежності, інакшості.

такі сильні емоції надзвичайно дієві, коли знаходять свій прояв у творчості. водночас, саме вони стають тими темними хмарами, які конче потрібно розігнати, щоб можна було заснути або підвестися вранці з ліжка й зустріти новий день. це дар і прокляття.»

Рік Рубін «Творчий акт: спосіб буття»


щось так сильно..


щось так сильно затисло у скронях.
невимовно пустий інтервал.
ніби небо вмістилось в долонях
і блакитний щільний матеріал.

щось так сильно затисло у венах
і миттєво зупинена кров.
виступаючі вийшли на сцену -
проголошують світу любов.

щось так сильно стискає у грудях,
ніби серце впустило метал.
вип’ю ліки та вийду у люди -
на черговий пустий інтервал.


я скажу тобі «стій», тому що мій пошук заважатиме тобі та мені ставати «нами».
та коли я закінчу, повернувшись із багаторічного мандрівництва, тебе вже не буде поруч.

і я хотіла б знову відвоювати тебе у темряви, забрати з обіймів лісу та багатоповерхівок, щоб тишком-нишком зависнути (чи як там у вас кажуть) разом на кухні, осяяній персиковим сонцем.

проте ти існуєш лише в пам’яті.

можливо, відвоювавши тебе у темряви, я отримаю останній шанс на те, щоб ти і я хоча б на хвилинку стали «нами».

і тоді я остаточно закінчу своє багаторічне мандрівництво, бо ти опинишся поруч.


вже без 17 хвилин весна.
знімаю навушники, щоб таємно, але відкрито прислухатись до розмов тих, кого більше не зустріну.
чомусь люди-вірші раптово стали просто людьми - без драм і поезій.
кажуть, момент визначає вічність, та мою давно визначили інші.

вони теж колись були людьми-віршами, людьми у задумі, людьми-садами та статуями,

але стали
просто
людьми –

без драм і поезій.

[на фото улюблений шарф, крісло та кав’ярня]


.. я навіть не знаю, хто ви.

(а Ви?)


Forward from: Канал живої людини
Якщо ви рідко заходите у фейсбук, то сьогодні цей день.

Тут лежить допис який вартий вашого прочитання, як і коментарі під ним.

Ознайомтесь, і коли перестанете плакати, передайте далі💔

Підписуйся на @zhyvyy і підтримуй тут


серпень 22-го‘
прикріпляю сюди, бо під фото обмежена кількість символів


мені 10.
знаю каву лише за запахом із чашки дорослих. ношу блакитну футболку з малюнком квітів і фіолетову кепку, зав‘язуючи у неї хвостик. не люблю фотографуватись, борщ, осінь і свої зимові чоботи.

мені 16.
ледве закінчую музичну школу, бо хочу бути як подруги-сусідки – тусити на дворі, гуляти у вільний від школи час і не спішити додому, бо на 16:30 урок фортепіано.
замикаючись у собі, безініціативно перегукуюсь декількома словами із однокласниками, одягаю сірий светр і всюди таскаю рожеву мильницю «нікон».
хоч і досі не фотографуюсь, проте сильно люблю фотографувати

а борщ так само не люблю.

мені 18.
перші пари, нові друзі, гурт прослави.
перший ковток кави не з пакетику – і лате з кокосовим сиропом стає для мене напоєм осені, яку я так не любила в 10.
конспекти, лекції, іспити. вчителька з фотохімічних процесів говорить, що я одна з найгірших у її класі.

збираю волю в кулак і другий семестр на 5 із плюсом. тоді здавалось, що переді мною відкритий увесь світ.

мені 23.
чим більше дізнаюсь, тим ширше усвідомлюю те, як мало знаю. зимові чоботи вже не здаються такими страшними, а борщ може бути смачним, адже все залежить від способу приготування.

хвостик ношу рідко, кепку так само. менше фотографую, але все ще дуже люблю.
слухаю музику, вчусь її відтворювати.
полюбила фотографуватись і осінь.
футболки з квітами давно вже немає, та в галереї камери купа букетів незнайомих мені людей.

багато сумую, але не менше радію.
знаю про альтернативні способи заварювання кави. вживаю її без сиропу і внутрішньовенно, хоча колись знала її лише за запахом..


Video is unavailable for watching
Show in Telegram


новий пост в інстаграмі, дивись і надихайся ❤️‍🩹



20 last posts shown.