Я тут собі поставила діагноз.
Назвала це посттравматичним синдромом останнього місяця в першому році після розлучення.
(Якщо про щось не писали в інтернеті — це ж не означає, що його не існує, вірно?)
Це коли ти вже наче і не плачеш, щасливо живеш, плани якісь будуєш, вже звикла до «я», готувати знову розучилася, спиш щасливо на середині ліжка, і не розумієш, як з кимось графік свій узгоджувати. Гуляєш, танцюєш, працюєш. Навіть обличчя його важко буде одразу згадати, хіба що силует..
Не згадуєш «вас», або з кожним місяцем все менше, бо вже на кожен, від січня, тебе є «алібі» — ті самі нові спогади із нового, чистого, твого дівочого життя, які заполонили собою будь-які «ми».
Не має більше «ми».
Є тільки одна кава, один келих, нуль дзвінків і сотня упереджень.
Можливо тобі навіть здавалося, що ти знову кохала, а може і справді вдалося щось відчути.
І собою пишаєшся, бо вже майже рік промайнув на шляху до забування..
Але, в останній місяць із дванадцяти, ти знову, вибач, будеш в забутті.
Це та складна емоція, про існування якої ви можливо навіть не здогадувалися, але точно також відчували, якщо справді кого-небудь ̶к̶о̶х̶а̶л̶и̶ втрачали.
Це відчуття різкого усвідомлення своєї сили вже в абсолютно новому житті, водночас з повним безсиллям перед тими самим важкими останніми 30 днями, на які у тебе ще немає нових спогадів.
Бо рік назад у той самий час, у ту саму ніч ти думала, що не зможеш без нього жити, а виявляється ти така сильна, що бодай рік і ти зможеш навіть про це говорити.
Прийдеться просто перечекати.
Поплакати, згадати, які у вас були плани, побачити його уві сні, прокинутися на «своїй» стороні ліжка, випадково приготувати сніданок на двох, і перестати машинально перемикати «ваші» пісні.
Прийдеться просто перетерпіти ці незрозумілі почуття та стани, розуміння повного змісту яких просто не під силу твоїй психіці.
Це не діагноз.
Це просто останні 30 днів болючого досвіду, де тобі досі складно прийняти якісь незвичні аспекти нової реальності.
(Якщо про розбите серце не пишуть в інтернеті — це ж не означає, що його не існувало весь цей час, вірно?)
