Куди себе подіти?

Нещодавно пішла отримувати докумет, який дозволятиме знаходитись легально у Європі до травня 2024 року.

Пішла. Та поки що не отримала.
Треба було з собою мати мільйон і одну бумажку, та одної, нажаль, у мене не було. Я знов подумала «йобана русня».
Плакала годину у машині.

Так, навіть маючи квартиру у Європі, машину та майже всі вивезені речі з собою, я відчуваю себе якимось безхатьком.

Я хотіла «пожити у Європі», але Всесвіт моє бажання не так зрозумів.

Все якось недостатньо.
Недостатньо душі у всьому, та недостатньо знання мови у мене…
Я всією душею люблю Київ, Україну, але виїзжала, бо відчувала, що розвитку для мене там зараз не буде.
Та й те, що Європа чи Америка — це next level, якось нав‘язувалось роками.

А зараз що? Майже 3 місяці скитань, на іспанській знаю hola amigos, та як замовити бокал вина.
Ідей чим займатись майже 0.

Але у Мадриді стає прохолодніше, і мізки вже плавить не так сильно.

Всі сподівання на те, що осінь прийде разом з натхненням, та якимись гарними новинами…

А може навіть із дзвінком: «Повертайся додому, ми перемогли»