Нове Українське

@new_ukr_music Yoqdi 0
Bu sizning kanalingizmi? egalikni tasdiqlang Qo‘shimcha imkoniyatlardan foydalanish uchun

Персональний блог редакції LiRoom.com.ua. Зворотній зв'язок @leosnow7.
Kanal hududi va tili
Ukraina, Rus tili
Kategoriya
Musiqa


Kanalning hududi
Ukraina
Kanal tili
Rus tili
Kategoriya
Musiqa
Indeksga qo‘shilgan
09.05.2017 23:31
So‘nggi yangilash
25.05.2019 03:32
1 229
ta obunachilar
~832
1 ta e’lon qamrovi
~274
kunlik qamrov
~3
ta e’lon haftasiga
67.7%
ERR %
4.84
iqtibos olish indeksi
Kanalning repost va eslovlari
40 ta kanal eslovlari
0 ta e’lonlar eslovlari
36 ta repostlar
Ебать
nerdgasm
Музыкальный Гик
17 Apr, 18:57
Типа Кино
Типа Кино
Надо ехать!
nerdgasm
nerdgasm
27 Feb, 13:19
Na chasi
Мир Музыки 🎧
Telegram каналы
Надо ехать!
Реклама
Музыкальный Гик
10 Jan, 17:55
Музыкальный Гик
26 Dec 2018, 18:53
ҐЄЇ
13 Dec 2018, 14:00
Мир Музыки 🎧
3 Dec 2018, 12:05
Канал Лодыгина
11 Nov 2018, 21:24
4 Nov 2018, 13:54
Музыкальный Гик
30 Oct 2018, 17:38
Музыкальный Гик
19 Oct 2018, 20:44
Музыкальный Гик
17 Sep 2018, 22:52
Музыкальный Гик
12 Jun 2018, 13:43
ТурнитОн
12 May 2018, 23:41
Музыкальный Гик
25 Apr 2018, 16:33
Музыкальный Гик
25 Apr 2018, 16:29
Ето культура
25 Mar 2018, 21:09
Музыкальный Гик
23 Mar 2018, 18:30
Музыкальный Гик
17 Feb 2018, 20:09
Музыкальный Гик
10 Feb 2018, 20:42
Березовый сок
7 Feb 2018, 18:42
Музыкальный Гик
5 Feb 2018, 17:05
Музыкальный Гик
28 Dec 2017, 20:34
@new_ukr_music iqtibos olgan kanallari
nerdgasm
20 May, 12:08
WTF
nerdgasm
25 Apr, 16:20
СЛУХ
16 Apr, 14:19
Типа Кино
Типа Кино
Ми всі помрем
28 Feb, 23:03
nerdgasm
nerdgasm
The DEVOCHKI
#мінкульт
18 Feb, 18:15
#мінкульт
СЛУХ
20 Dec 2018, 15:48
The Village Україна
18 Dec 2018, 17:42
СЛУХ
12 Dec 2018, 16:54
Comma.com.ua
12 Dec 2018, 16:54
Амнезія
5 Nov 2018, 16:55
Музыкальный Гик
23 Oct 2018, 12:06
ПОТОП
19 Oct 2018, 18:53
ПОТОП
12 Oct 2018, 19:32
ПОТОП
26 Sep 2018, 16:44
Best covers🎼🎶🎧
26 Sep 2018, 16:44
Тихое Место
26 Sep 2018, 16:44
ZuZu Music
26 Sep 2018, 16:44
Березовый сок
26 Sep 2018, 16:44
Музыкальный Гик
26 Sep 2018, 16:44
Тяжеловато?
26 Sep 2018, 16:44
песня 404
26 Sep 2018, 16:44
Музыкальный Гик
24 Sep 2018, 17:13
Музыкальный Гик
18 Sep 2018, 15:19
Музыкальный Гик
12 Sep 2018, 11:59
The Village Україна
19 May 2018, 17:00
So‘nggi e’lonlar
O‘chirilgan e’lonlar
Eslovlar bilan
Repostlar
"Трубач", "Шляхетні волоцюги", "Давай танцюй", "Гуцулка Ксеня" – це майже вичерпний список українських мюзиклів, які виходили за останні роки (та й загалом). Жоден із них не можна назвати справді хорошим фільмом.

Артур Сумароков на сторінках LiRoom розбирається, що ж саме не так з українськими музичними фільмами і чому вони поки що ніяк не можуть створити реальну конкуренцію нехитрим комедіям.

https://liroom.com.ua/articles/wtf_with_ukr_music_films/
To‘liq o‘qish
dan repost: nerdgasm
Суб’єктивні акценти на Книжковому арсеналі — укрліт
не просто новинки до літературного фестивалю, а перші українські видання в 2019, які не хочеться пропустити

Гаська Шиян. За спиноюФабула
Роман про цю війну від імені жінки та жіночності. Чоловік героїні пішов на фронт, і вона залишилася зі своїм внутрішнім: психологічним (пошуками самоідентичності та відповідей на соціальні питання) і фізичним.

Марися Нікітюк. Можливо, завтраВидавництво Анетти Антоненко
Новий роман авторки "Безодні" та режисерки фільму "Коли падають дерева". Її проза гіперреалістична, страшна й кінематографічна. Треш-роман розповідає про трьох імпульсивних та інфантильних героїв, що переважно кидаються в або тікають від реальності.

Володимир Рафєєнко. Мондеґрін. Пісні про смерть і любовMeridian Czernowitz
Перший україномовний роман автора "Долготы дней", на мою скромну думку, одного з найсильніших текстів про війну на сході. І це історія про мову. Професор філософії переїжджає з Донбасу в Київ і пізнає специфіку столиці: із її фантасмагоріями, Кобилячими головами й незрозумілими словами — знайомий сюжет сьогоднішнього життя в трохи зміненому світі Рафєєнка.

Артем Чех. Район «Д»Meridian Czernowitz
Деталізована збірка спогадів про дитинство та юність у Черкасах. Артем Чех щедро наповнює тексти маркерами часу й місця, а також тамтешніми легендами — тим цікавіше відкрити для себе айдентику нового міста в літературі.

Фоззі. Червоні ХащіВидавництво Старого Лева
Іще одна книжка про Черкаси, а саме про один місцевий будинок. У ньому опиняється літній учитель (ох, і багато ж учителів у цій добірці) серед інших дідів — і виявляється, що буденність старих не сильно відрізняється від підліткової.

Костянтин Москалець. Стежачи за текстом. Вибрана критика та есеїстикаВидавництво Старого Лева
Назва говорить за себе. Тільки додам, що великий акцет на вісімдесятниках.

В. Домонтович. Дівчина з ведмедиком. Доктор СерафікусКомора
Два найвідоміші тексти Домонтовича. Перший — про тонкі почуття між репетитором і його ученицею (ні, не "Лоліта" — написаний раніше, інша спихологія героїв). Другий — про не-маскулінного й дивакуватого професора, який прагне до раціоналізації світу. Можливо, перший український роман, що зачіпає тему гомо- та асексуальності.

із поезії нова збірка Катерини Калитко з ілюстраціями Юрія Ізрика Ніхто нас тут не знає, і ми – нікого, у Катерини Девдери — Листи до Майстра, а в Мирослава Лаюка — Троянда.
To‘liq o‘qish
Можливо, це головний поп-альбом цього року. Ми, чесно кажучи, ще не слухали, але список фітів та презентація на стадіоні вражає. Монатік випустив третій лонгплей.

https://liroom.com.ua/news/monatik-albom-love-it-ritm/
У нас вийшов четвертий епізод програми "Ріс на Біс"! Цього разу гостем став Тарас Тополя з гурту Антитіла.

Останнім часом гурт постійно росте. Зараз, на підтримку альбому HELLO, колектив поїхав у стадіонний тур Україною. За час, поки ми знімали програму, до Тараса принаймні три раз підійшли сфотографуватися та взяти автограф. При цьому сам Тополя виявився напрочуд приємним та легким у спілкуванні. Коли ми приїхали у "Хвильовий" він встиг познайомитися із усіма, хто там був, та побалакати про життя та сам бар.

Бесіда вийшла дуже відверта та цікава (принаймні, нам так здається). Дуже дякуємо нашим партнерам Uklon, завдяки яким виходить програма!

https://www.youtube.com/watch?v=LpOswU6yABg&feature=youtu.be
To‘liq o‘qish
Оскільки цей канал ми задумали більше як блог редакції не тільки про музику, а й про культуру, то задумалися, а чи потрібен канал із постійними новинами суто про українську музику? І з новими альбомами. Ви би підписалися?
public poll

Так – 124
👍👍👍👍👍👍👍 71%

Нє – 51
👍👍👍 29%

👥 175 people voted so far.
Так – 71%
Нє – 29%
To‘liq o‘qish
Startup Гогольfest зберіг ту атмосферу, яку завжди дарував Гогольfest як такий – коли відвідуєш події цього фестивалю, не завжди точно розумієш, що відбувається перед тобою, але завжди відчуваєш, що це щось важливе і цікаве з культурної точки зору.

Цей фестиваль відкриває нове одразу в багатьох дисциплінах. А ще, розвиває місто. Робить це зі смаком, талановито і дуже-дуже масштабно, навіть епічно. Як казав Троїцький, опері “Неро” немає конкурентів. Так само, формат Гогольfest продовжує бути абсолютно унікальним і вдало видозмінюватися в залежності від місця його проведення.

https://liroom.com.ua/articles/concerts/startup_gogolfest_2019/
To‘liq o‘qish
Льоша бідкається на тяжке життя-буття.
dan repost: WTF
Как создать и работать в нишевом медиа

Небольшая команда (иногда из одного человека), скромные деньги, работа над проектом на досуге, узкая тема, отборный контент, ограниченная аудитория. Во времена, когда главным источником дохода онлайн-изданий была баннерная реклама, нишевые издания были в основном волонтерскими, дотационными или грантовыми и не имели шанса зарабатывать себе на жизнь. Но времена меняются, и сайты о книгах, кофе или спорте могут стать основной работой и источником дохода. @simonchuk42 спросил создателей изданий о кино, спорте, литературе, кофе и музыке, что значит работать в нишевом проекте.

http://medialab.online/news/nishevi/
To‘liq o‘qish
dan repost: nerdgasm
Головний редактор LiRoom @new_ukr_music Олексій Бондаренко @musicgeek наговорив про рок, хіп-хоп, поезію та книжки — більшого й не треба.

Коли Льоша починає говорити про музику, його зупинити важко, а слухати — цікаво. Якось він обмовився про те, що деякі тексти пісень початково написані як поезія — і то потужна. Так я замислила цей матеріал і вже не заспокоювалася, поки ми не сіли в барі все це записати. Де закінчується музика й починається література та чому в Україні так мало книжок про індустрію? Тобто всі ми знаємо, що Шевченко співав, пісня "Човен" на слова Франка, а Жадан раптом почав збирати концерт-холи. Але можна закопуватися ще глибше. Це і зробили.

http://www.chytomo.com/5-knyzhok-pro-muzyku-j-dovkola-vid-oleksiia-bondarenka/
To‘liq o‘qish
Attached file
O.Torvald вирішили повернутися масштабно. Рік про них нічого не було чутно – Женя Галич займався проектом Megogo Live, періодично постив сторіз зі студії, але ані публічних концертів, ані нових пісень не було. Останні два альбоми – #нашілюдивсюди та Бісайди – промотувалися на тлі не самої вдалої участі гурту у «Євробаченні». Гурт взяв паузу чи то через те, що втомився, чи то через те, що хотів накопичити матеріал.

Два кліпи, які вийшли сьогодні, – це історія у двох частинах. У Два, нуль, один, вісім Женя Галич, у доволі постапокаліптичних декораціях, збирає гурт докупи. На звалищі знаходить діджея Полярника. У компанії, схожій на збір анонімних алкоголіків, віднаходить гітариста Дениса. Згодом забирає й Жеку Страуса, який беззмістовно жбурляє пляшки в стіну. Гурт знаходить інструменти, але всі розуміють – не вистачає барабанщика. Нещодавно з колективу пішов Саша Солоха, який грав з O.Torvald із 2011. А Вадим Колісніченко, який прийшов йому на зміну, довго не протримався.

Таким чином Галич зашиває у цей кліп подвійний сенс – це історія про повернення до творчості та висвітлення беззмістовності життя кожного з музикантів без музики. Разом із тим це історія про втрату батька, яка стала поворотним моментом у житті фронтмена. Два, нуль, один, вісім – 2018, минулий рік, важкий рік, сповнений втрат, який гурт залишає і вривається в нове життя. Кліп закінчується на трикрапці…

І O.Torvald недовго тримають інтригу. Цього ж дня виходить кліп Назовні, у якому продовжується історія попереднього відео. Подібне ми бачили минулого року у триптиху від Twenty One Pilots, який передував виходу альбому Trench. Другий кліп присвячений пошукам барабанщика, яким виявляється дівчина Hebi, із якою Галич асоціює нову сторінку в історії гурту. Наприкінці O.Torvald знову на сцені, а останнім кадром показана взаємодія Галича із новою учасницею гурту. Цей трек звучить принципово оптимістичніше за попередній. Подвійним дном тут виступає історія виходу з депресії та алкогольної залежності, що продовжує ідею Два, нуль, один, вісім про відкидання усього поганого, що було в минулому, і перехід на новий рівень.

Якщо не вдивлятися в деталі, ці два відео – просто хороші кліпи, які можна подивитися на YouTube, і які певне зайдуть не телеканалах. Класна картинка, хороші пісні.

Проте O.Torvald починає грати по-крупному. Тепер тут нема зайвих кадрів та «чуваки ортодоксально грають на гітарах на фоні лісу». Кожний прояв має зміст (так само, до речі, як у TOP. Можливо концерт в Києві вплинув?). Зовсім недарма в кадрі з’являється мавпочка, яка супроводжує музикантів. Не дарма вони забирають Дениса в масках мавп. Це відсилання до альбому Примат – найбільш гітарного, прямолінійного альбому O.Torvald. І, певне, найулюбленішого альбому самого Галича з їхньої дискографії. Таким чином, гурт маніфестує повернення до гітарного саунду.

І це повернення відчутне. Жорсткі, потужні пісні були і на Бісайдах, і на #нашілюдивсюди, зокрема Вирвана та В подушках. Проте це радше стадіонний саунд, який розмежовувався ледь не EDM як Ліхтарі та, власне, #нашілюдивсюди. Два нових треки – це повернення до альтернативного поп-панку, але вже з перспективи дорослих і досвідчених музикантів. Тут все ще відчувається вплив Sum 41 та Blink-182, але це зроблено не як епігонство чи підлітковий бунт. Це осмислені і цікаві пісні. Вони звучать не «бо так всі роблять», а бо так хоче гурт тепер і зараз.

Особисто для мене ці два треки сильно підігрівають цікавість до майбутнього альбому. Я ніколи не приховував, що мій улюблений альбом O.Torvald – це Ти є, якому ми колись поставили 8 балів із 10. Проте там саунд-продюсером був Хливнюк. Цього разу, схоже, Галич націлився довести всім, що він може зробити не гірше власними зусиллями із оновленою командою.

https://liroom.com.ua/news/otorvald_comeback/

Льоша
To‘liq o‘qish
Випустили третій «Ріс на Біс». Цього разу – з MamaRika. Слово Рісу:

Дуже крутий випуск із Анастасією Кочетовою a.k.a. MamaRika. Вона – незвичний приклад того, як із продюсерської історії (майже 10 років Настя була відома слухачеві як Еріка – продюсерський проект Сергія Кузіна), Настя вирішила піти у вільне плавання та перезавантажити кар’єру. За три роки вона, на мій погляд, виглядає впевненіше та цікавіше як співачка. Дуже раджу подивитись кліп «ХХДД».

У цьому випуску поговорили з Настею про самофінансування, сучасну українську музику, реп та її влог. Колись, ще за часів «Фабрики», Меладзе назвав голос Насті одним з найкращих в Україні. Вам не вистачає якісної української поп-музики? Тоді дивіться цей випуск, та слідкуйте за MamaRika – вона ще не раз вас здивує.

https://www.youtube.com/watch?v=Ez87IdpyLDQ

Артем Рісухін
To‘liq o‘qish
dan repost: СЛУХ
«БИТВА ЗА УКРАЇНСЬКУ МУЗИКУ: МІЖ ЗРАДОЮ ТА ПЕРЕМОГОЮ»

⚡️Дивіться перший фільм онлайн-журналу СЛУХ: https://youtu.be/bsGzcymdaIk

Півроку перемовин, зйомок, монтажу і ось результат — стрічка про нещадний, проблемний, і компромісний український шоу-бізнес.

У фільмі відверто розкриваються болючі теми:
🔸українська музика до 2014 року і після;
🔸гастролі українських артистів у Росії;
🔸перспективи української музики на Заході;
🔸українські музичні премії, телебачення і ЗМІ;
🔸популярність російського репу серед молоді;
🔸проблеми концертного бізнесу;
🔸державна підтримка музичної індустрії.

Своїми думками діляться продюсери Юрій Нікітін, Михайло Ясинський, Олексій Потапенко та Ірина Горова, артисти Іван Дорн, Ната Жижченко та Євген Філатов, «ДахаБраха», піарник та публіцист Олександр Варениця, медіаменеджер Віталій Дроздов.

Кожен з учасників фільму робить висновки, спираючись на свій досвід до 2014 року та після нього. Їхня думка може бути незручною і болісною. Отже, готуємось до дискусії. Не забудьте поширити цей фільм.
To‘liq o‘qish
😯 17
🤔 9
🙈 1
«Вулкан» – певне, найкрасивіший український фільм

Усе починається, як в оскароносному «Рома». Вода капле, довгий-довгий план, який потроху розбивається монотонною дією. Тільки якщо в «Ромі» – це прибирання двору головною героїнею, то тут – величезний корабель, що пропливає крізь шлюз. Так само як Куарон, режисер «Вулкану» Роман Бондарчук одразу дає зрозуміти – на нас чекає не бойовик або екшн, а розмірене, поетичне, пейзажне кіно.

«Вулкан» дійсно дуже красивий. Це, певне, найкрасивіший з усіх українських художніх фільмів, які мені доводилося бачити. Випалена земля херсонського степу подається тут із такою любов'ю і так ефектно резонує з морем, що починаєш розуміти, чим же так надихалися українські класики.

Зав'язка напрочуд проста – киянин Лукас у вигладженій сорочці та з абсолютно нормальним життям опиняється in the middle of nowhere, не маючи гадки, що робити далі. Сюжет затягує його у подальші перипетії, із яких виявляється все важче і важче шукати вихід. А партнером у його пошуках стає проста сім'я із місцевого села на чолі з трохи дивакуватим чолов'ягою Вовою.

Неочікуванні повороти сюжету – не те, чим намагається брати Бондарчук. Навпаки, він потроху всотує глядача в картинку. Завдяки довгими планам, детальним кадрам, тягучим подорожам пліч-о-пліч із головним героєм ти ніби й сам стаєш частиною позаекранного світу. «Вулкан» не буде все розжовувати і пояснювати. Тобі треба відчути самому. І коли відчуєш, фільм перед тобою розкриється.

Більш за все, цей фільм хочеться порвнівати з «Диким полем» Лодигіна. Дуже багато спільного: тема вимушеного дауншифтінга з мегаполісу, який виявляється тяжінням до власної землі, елементи магічного реалізму, абсурдність місцевих порядків, розуміння багатьох нюансів на рівні відчуттів, а не сюжету.

Проте, якщо у «Дикому полі» елементи галюцинацій вводилися аж надто прямо та здебільшого пояснювалися тим, що головні герої постійно щось вживали, то у «Вулкані» міражі настільки природньо вплетені в картинку, що вони сприймаються як обов'язкова частина цього спекотного світу. Цей реалізм сягає піку абсурду, коли обидва головних персонажі абсолютно спокійно обговорюють колективну галюцинацію, яка майже непомітно переслідує головного героя весь фільм. (А ця галюцинація ще й співає основний саундтрек).

Менш із тим хочеться згадати й «Донбас» Лозниці. Карикатурність пострадянських порядків, яскраві описи криміналітету і правоохоронних органів. Проте, на відміну від Лозниці, Бондарчук не намагається показати цю дійсність мерзенною, мертвою всередині, такою, що відсахує. Навпаки, Херсонщина Бондарчука – це естетизація провінційного життя людей, які виявилися замкнуті всередині світу, який вони самі для себе побудували.

Саме тому наскрізним образом фільму виявляється Статуя Свободи, набита на нозі дядь Вови і намальована на його домівці. Всі персонажі прагнуть Свободи, але насправді вона їм не потрібна.

Усі образи, які використовує Бондарчук, мають свої сенси. Нічого не відубувається просто так. У цьому головна заслуга режисера – жодного разу по ходу та після перегляду не виникає запитання «а от це було навіщо?».

До того ж, картина просочена тонким гумором, який вдається вловити у той момент, коли поринаєш в атмосферу того, що відбувається на екрані. І це не гумор як в «Припутнях», коли хочеться повіситися від його злободенності, а саме драмедія, як і заявлено в описі фільму.

Загалом, «Вулкан» – сильний, цікавий та красивий фільм, який варто дивитися та обговорювати. А ще, після фінальної посвяти і думок, чому ж цей фільм таки називається «Вулкан», ставиш собі запитання, чи взагалі все те, що відбувалося на екрані, дійсно було таким.

Льоша
To‘liq o‘qish
Мне хочется верить, что ещё ни один человек не был достаточно болен, чтобы написать эссе про фильмы Dzidzio. Но однажды я сказал друзяшкам из @new_ukr_music, что мне понравились «Контрабас» и «Перший раз». И они предложили написать для них пост в телегу. Когда пост вырос до 4-х вордовских страниц, ребята предложили опубликовать его на LiRoom. Где ещё вы прочтёте анализ Михаила Хомы с цитированием Славоя Жижека?

https://liroom.com.ua/articles/watch_dzidzio/
To‘liq o‘qish
Женя Морі з каналу «Типа кино» @tipakino написав нам матеріал про фільми, які ми так і не наважилися подивитися – «DZIDZIO. Контрабас» та «DZIDZIO. Перший раз». Виявилося, що наші страхи були марними.
Dakh Daughters готуються до випуску нового альбому та квітневого концерту у Києві.

І у зв’язку з цим ми взяли у них інтерв’ю. Повну версію читайте на сайті, а тут пропонуємо чотири найцікавіші цитат з тексту:

Про співпрацю з Владом Троїцьким:
«Під час першого альбому у Влада було трошки менше проектів, ніж під час другого. Він стільки з нами, скільки може приділити нам часу. І справа не в тому, що він не може нам довіритися чи ми не можемо без нього функціонувати. Справа в тому, що ми як один організм.»

Про відродження інтересу до української літератури:
«Як з фольклором – ми можемо розуміти якісь штампи, а можемо, пропускаючи через своє серце, показати і відчути це значно глибшим. Як world music, тільки world literature.»

Про мультидисциплінарність та межі у мистецтві:
«Якщо людина творча і має що сказати, то меж жанру немає.»

Про громадянську позицію:
«Ми митці, у яких творчість всотує усі ці важливі речі, які відбуваються у реаліях світу. Найкращий спосіб пізнати душу Dakh Daughters – це прийти на концерт, де ми говоримо через творчість.»

Шукайте повний текст тут: https://liroom.com.ua/articles/interview/dakh_daughters/

(Катя)
To‘liq o‘qish
Цей день настав – Святослав Вакарчук приєднався до Фейсбук!

Технічно сторінка Святослава Вакарчука існує з 2017-го року, але від сьогодні усе змінилось – з отриманням галочки верифікації особи за ведення сторінки взявся сам Вакарчук. Принаймні, так заявляє він у своєму першому пості та коментарях до нього. Пост, до речі, взагалі не про творчість – у ньому він запускає хештег #СлавнийАнтифейк та розповідає, що ніхто з його родини не є частиною жодного передвиборчого штабу, що його думка не продається, а також що він запустив саме флешмоб #ГолосуюНепоПриколу, а не будь-яку іншу версію. А ще що його кота звати Северин.

Ще одна цікава деталь нової сторінки Святослава Івановича у Фейсбуці – це її опис: «сторінка соціальних та громадських проектів Святослава Вакарчука».

Загалом, будемо слідкувати.

(Катя)
To‘liq o‘qish
Я втомилась від тези «Музика поза політикою».

Сьогодні на LiRoom вийшла моя колонка про те, чому політика та мистецтво нерозривно зв’язані. Якщо говорити, що мистецтво – це реакція, а значить, вона не може бути відокремленою від об’єктивної реальності. Саме тому мені дивно чути як українські музиканти, які водночас є лідерами думок, відмовляються висловлюватись на теми, що їх не можуть не турбувати – від президентських виборів та війни до рівноправ’я та свободи слова.

За межами України музика дуже явно мають політичне забарвлення. Боб Ділан та фолк vs В’єтнамська війна, панки vs монархія, Ніна Сімон та соул (а ще хіп-хоп) vs расизм, Доллі Партон та Барбра Стейзанд vs сексизм, Елтон Джон та Леді Гага vs гомофобія… Таких прикладів сотні. І це не забуваючи про активну підтримку одного з кандидатів під час президентських перегонів в США.

Яка ситуація в Україні? Не така райдужна. Так, є ті, хто відмовився публічно від гастролів у РФ, хто зачіпає у своїй творчості політику, хто не боїться говорити про Крим чи Сєнцова. Але їх категорично мало. До того ж, на противагу їм є приклади реакції на тих, чиї погляди відрізняються від загальноприйнятої програми – зокрема, Іван Дорн та реакція на нього й дотепер. Усі ці приклади є винятками серед правил, а не тенденцією, що розвивається.

Чи має це змінюватись? Мені здається, безумовно. Більше про це читайте у моїй колонці:

https://liroom.com.ua/blogs/vote_or_die/

(Катя)
To‘liq o‘qish