Можливо цей пост буде занадто претенціозним, але лише від того, що для важливих речей завжди особливо складно знайти слова. Ця книга несподівано виявилася дуже важливої для мене. Настільки, що закінчила читати в серпні, але відчуваю, як ефект від неї розворачивається досі
Чесно кажучи, я ніколи не цікавилися творчістю Марини Абрамович до цього. Знала, що вона починала робити перфоманси зі своїм коханцем, а потім через якийсь час дивилася довго йому в очі, сидячи в червоної сукні. Всьоооо
Але ця книжка підняла всередині мене, як молодої творчині та просто людини, дуже багато запитань. Іноді я захоплювалася Мариною, іноді вона мене дивувала, часто бісила, ще частіше я з нею не погоджувалася та хотіла спорити. Я смакувала кожну сторонку і під кінець книги вона стала для мене рідною людиною. Неоднозначною, комплексною, об‘ємною, схожою на мене та зовсім іншою, трагічною та чудовою одночасно
Тепер про найголовніше з того, що мені подарувала розповідь ії життя. Повне розуміння (та відчуття!) відсутності сенсу в порівнянні себе з іншими митцями, але при цьому щира повага до їх шляху та мого особистого. Неочікувано було зрозуміти, що перформанс, який здавався чимось далеким, перетинається з тим, що роблю я, і що мені потрібно це розвивати, а не задавливати в собі, як щось дурне. Ну і нарешті ця книга спрацювала, як підтвердження, що я все роблю правильно. Мені цього дуже не вистачало
Марина Абрамович однозначно велика майстриня свого часу. Тут я могла б написати, що хотіла би стати, як вона, коли виросту. Але сьогодні мені нарешті цікаво бути лише собою, яким би жахливим не здавалося іноді життя
Дякую за увагу і обіймаю. Дуже сподіваюсь, що зараз ця автобіографія буде вчасною для когось з вас
