Ти постиш сторі: "Все окей, я в темі",
Хоч третю ніч не спиш в своїй системі.
У рілсах смієшся — прям топовий вайб,
А вдома з котом ділиш останній лайк.
Ти в ТТ кидаєш цитати про біль,
Неначе розлучення — це фільм чи роль.
І кожен відосик кричить між рядків:
"Вернися, будь ласка", хоч без цих слів.
Ти лайкаєш фотки усіх підряд,
Бо раптом помічу який ти заряд.
Підписки, реакції, купа сердець,
А в месенджер пишеш: "Ну як ти?" Кінець.
Ти друзям розказуєш: "Я відпустив",
Хоч профіль мій вже до дірок заскролив.
Знаєш напам'ять і сторіс, і пост,
Контент мій для тебе — окремий форпост.
Ти ходиш у зал, щоб качати прес,
Показуєш всім свій життєвий прогрес.
Але між підходами, ніби тайком,
Шукаєш мене у онлайні цілком.
Ти пишеш: "Щасливий, це новий етап",
І ставиш під фото мотивуючий КАП.
Та кожен твій допис, без жартів і драм,
Кричить: "Подивись, як погано вже нам!"
І знаєш, дивлюсь я на цей серіал,
На весь твій контент і душевний аврал.
Страждай, мій хороший, збирай свої лайки,
Бо карма любить такі от факапи.
Хоч третю ніч не спиш в своїй системі.
У рілсах смієшся — прям топовий вайб,
А вдома з котом ділиш останній лайк.
Ти в ТТ кидаєш цитати про біль,
Неначе розлучення — це фільм чи роль.
І кожен відосик кричить між рядків:
"Вернися, будь ласка", хоч без цих слів.
Ти лайкаєш фотки усіх підряд,
Бо раптом помічу який ти заряд.
Підписки, реакції, купа сердець,
А в месенджер пишеш: "Ну як ти?" Кінець.
Ти друзям розказуєш: "Я відпустив",
Хоч профіль мій вже до дірок заскролив.
Знаєш напам'ять і сторіс, і пост,
Контент мій для тебе — окремий форпост.
Ти ходиш у зал, щоб качати прес,
Показуєш всім свій життєвий прогрес.
Але між підходами, ніби тайком,
Шукаєш мене у онлайні цілком.
Ти пишеш: "Щасливий, це новий етап",
І ставиш під фото мотивуючий КАП.
Та кожен твій допис, без жартів і драм,
Кричить: "Подивись, як погано вже нам!"
І знаєш, дивлюсь я на цей серіал,
На весь твій контент і душевний аврал.
Страждай, мій хороший, збирай свої лайки,
Бо карма любить такі от факапи.