Ох, Ві… Ти знову куриш цигарки —
Солодкий Marvel із присмаком вишні.
У дзеркалі тліють вечірні пожежі,
А дим розчиняє обличчя твоє.
Ти кажеш: «Подумаєш, просто цигарка»,
Та в голосі чутно невимовний страх.
І вишня на губах — солодка примарка,
Що залишить поцілунок гіркий на губах.
Ти звикла ховати від світу тривоги,
Збирати мовчання у зморшках чола.
Та дзеркало знає всі твої дороги:
Де ти усміхалась, коли вже боліла...
«Ох, Ві, не тікай», — шепочу тобі стиха,
«Не треба щоразу себе рятувать».
Ти бачиш у склі не примару, не лихо —
Ти бачиш ту, котру пора обійнять.
Загаси цю цигарку — хай попіл спочине,
Хай вишневий присмак розтане вночі.
Бо серце, хоч втомлене, все ще не гине,
І досі у ньому живуть світлячки.
Ох, Ві… Подивись: у зіницях — світанок,
Хоч ніч обпалила тебе до кісток.
Ти можеш почати себе з понеділка —
А краще — сьогодні. Зроби перший крок.
Ann Ruvi.
04.10.2026
𝑇ℎ𝑒 𝑓𝑜𝑟𝑔𝑜𝑡𝑡𝑒𝑛 𝑔ℎ𝑜𝑠𝑡 𝑜𝑓 ℎ𝑎𝑡𝑟𝑒𝑑.
#poesie
Солодкий Marvel із присмаком вишні.
У дзеркалі тліють вечірні пожежі,
А дим розчиняє обличчя твоє.
Ти кажеш: «Подумаєш, просто цигарка»,
Та в голосі чутно невимовний страх.
І вишня на губах — солодка примарка,
Що залишить поцілунок гіркий на губах.
Ти звикла ховати від світу тривоги,
Збирати мовчання у зморшках чола.
Та дзеркало знає всі твої дороги:
Де ти усміхалась, коли вже боліла...
«Ох, Ві, не тікай», — шепочу тобі стиха,
«Не треба щоразу себе рятувать».
Ти бачиш у склі не примару, не лихо —
Ти бачиш ту, котру пора обійнять.
Загаси цю цигарку — хай попіл спочине,
Хай вишневий присмак розтане вночі.
Бо серце, хоч втомлене, все ще не гине,
І досі у ньому живуть світлячки.
Ох, Ві… Подивись: у зіницях — світанок,
Хоч ніч обпалила тебе до кісток.
Ти можеш почати себе з понеділка —
А краще — сьогодні. Зроби перший крок.
Ann Ruvi.
04.10.2026
𝑇ℎ𝑒 𝑓𝑜𝑟𝑔𝑜𝑡𝑡𝑒𝑛 𝑔ℎ𝑜𝑠𝑡 𝑜𝑓 ℎ𝑎𝑡𝑟𝑒𝑑.
#poesie