день за днем, за відчуттями здається, що я повільно вмираю. лише вночі я почуваюся живим, коли настає тиша, а ще досить прохолодних вуличках стає безлюдно. але й залишатися віч-на-віч із собою я боюся, мої думки мене з'їдають, пригнічують, змушуючи думати і вірити лише в найгірше.