Просто про християнство.

🌿Святитель Миколай Сербський у своїх «Місіонерських листах» говорить:

«Добра людина не може бути справедливою. Якщо вона справедлива, то вона не є доброю. Справедливість — це не закон любові, а закон людський. Закон любові вищий за справедливість. Якби Бог був тільки справедливим, то ні ти, ні я не були б зараз живими.»

Святитель Миколай Сербський у своїх творах говорить про те, що добра людина не може бути справедливою, адже справедливість і любов – це різні речі. Справедливість оцінює та віддає кожному «по заслугах», тоді як любов не вимірює, не шукає рівноваги, а жертвує собою.

Якщо Бог був би лише справедливим, то людству не було б спасіння. Але Бог є Любов, і саме любов привела Його на хрест заради всіх – як за праведників, так і за грішників. Святитель нагадує нам, що християнське милосердя вище за людське уявлення про справедливість.

Чи можна назвати «справедливим» батька, який пробачає сина, що завинив? Чи справедливо Христос простив розбійника на хресті? У цьому й полягає істина: добро не шукає рівності, воно безмежне, воно милує, воно вища справедливість, яка виходить за межі людських суджень.

🌿Зміни в поминальних суботах Великого посту

Цього року поминальна субота випадає на день пам’яті сорока мучеників Севастійських, тому поминання спочилих переноситься на наступні суботи.

Замість запланованих дат:
• 22 березня та 29 березня,

Тож, не забувайте принести за спочилих молитву та подати записки на поминання в ці дні.

☦️Поминальні суботи Великого посту: час молитви та пам’яті

Вже кілька людей мене запитували про поминальні суботи у часі Великого посту- ось для розуміння написала цей допис.

Великий піст – це не лише період духовного очищення, а й особливий час молитви за тих, хто відійшов у вічність. Церква встановила три поминальні суботи під час Великого посту – це дні, коли ми особливо згадуємо наших спочилих рідних у молитві.

📅 Поминальні суботи Великого посту у 2025 році:
• 2-а седмиця Великого посту),
• 3-я седмиця Великого посту),
• 4-а седмиця Великого посту).

🔹 Чому саме субота? У цей день Христос перебував у гробі, і Церква особливо молиться за всіх померлих, сподіваючись на їхнє воскресіння у Господі.

🔹 Що можна зробити цього дня?
• Прийти на богослужіння та помолитися за спочилих.
• Подати записки з іменами померлих для поминання.
• Зробити добру справу чи подати милостиню в їхню пам’ять.

Головне – згадувати близьких із любов’ю, просити у Бога милості для них і жити так, щоб колись і нас пом’янули в молитві.

Вічна пам’ять усім, хто відійшов у вічність. Нехай Господь упокоїть їхні душі у Своєму Царстві! 🙏

🌿Полиш завтрашній день, бо він не належить нам, а належить Богові. Так само і вчорашній день – він минув, і все.
Дивися на сьогоднішній день. «Якщо Господь дасть і будемо живі, то зробимо те й те». Так і говоріть: «З Божою допомогою, якщо Бог дасть».

☦️ Митрополит Лімасольський Афанасій

⸻

Ці слова нагадують про важливість довіри до Бога та вміння жити сьогоднішнім днем. Ми часто турбуємося про майбутнє, будуємо плани, які можуть так і не здійснитися. Або, навпаки, застрягаємо у спогадах про минуле – шкодуємо, аналізуємо, переглядаємо в голові моменти, які вже не змінити. Але ж істинне життя відбувається саме зараз, у цю мить.

Християнська віра навчає нас покладатися на Бога, а не на власні розрахунки. Адже навіть сама можливість прокинутися зранку, зробити якісь справи – це вже дар Божий. «Якщо Бог дасть» – не просто фраза, а стан серця, яке приймає волю Божу з довірою.

Завтрашній день не в наших руках. Але сьогодні ми можемо зробити крок назустріч добру, любові, молитві. Саме сьогодні – той час, коли можемо бути ближчими до Бога.

🙏Благословенного дня !

🙏Є моменти, коли мовчати не можна. Коли відео – це не просто інформація, а біль, сльози, несправедливість. Коли люди втрачають свої храми, коли їхня віра піддається випробуванню, вони потребують не просто переглядів, а підтримки. І саме тут важливі наші слова.

Не просто сухе «Господи, помилуй», а теплі, щирі звернення:
«Дорогі брати і сестри, ми з вами. Ми молимося за вас. Ви не самі.»

Люди, які виставляють такі відео, не шукають скандалу. Вони сподіваються на підтримку, на розуміння, на нашу єдність. Але чомусь на таке нас рідко тягне. Ми легше напишемо щось гнівне під провокацією, ніж слова любові там, де вони справді потрібні.

Давайте це змінювати. Давайте не просто засуджувати темряву, а запалювати світло.

❗️Про інформаційну гігієну та спокуси хейту

Ну що ж, друзі, продовжуємо вчитися медійній грамотності. У стрічці знову натрапила на відео, яке несе єдину мету — спровокувати. Достатньо уважно придивитися до автора: його міміка, інтонація, подача — все говорить про те, що він чекає хейту. Бо хейт — це перегляди, охоплення, підняття рейтингу.

І він отримує саме те, на що розраховував. Під відео — десятки коментарів від мені знайомих людей, християн. І це не просто критика цього чоловіка, а справжній потік агресії, образ, зневаги. Але найгірше навіть не це. А те, що ці коментарі були написані у дні Великого посту.

Стримуємося в їжі, але не в словах? Уникаємо м’яса, але не отрути, яка виходить із серця? Друзі, давайте бути уважнішими. Інформаційна гігієна важлива не менше, ніж духовна. Не годуймо те, що руйнує нас ізсередини.

Найкраща реакція на провокацію — пройти повз. Не витрачати свою енергію на те, що не варте уваги. Не розпалювати чужий вогонь власними емоціями. Ми ж християни. Бог є любов. Тож будьмо тими, хто несе її в цей світ, а не множить темряву.

А чоловік на відео, завдяки тому, що ми не вміємо стримуватися, підняв тисячі переглядів , а заодно промоніторив ситуацію, чи такі вже ті віруючі дійсно віруючі ….

❗️Життя – дар Божий: Церква про евтаназію

Новина про використання у Швейцарії капсули для добровільного відходу з життя викликала багато суперечок у різних суспільних групах. Одні вважають це гуманним способом позбавлення від страждань, інші ж бачать у цьому черговий крок до девальвації людського життя.

Однак християнська традиція і Священне Писання однозначно засуджують евтаназію, адже життя – це дар Божий, і тільки Господь має владу над ним:

«Я вражаю і Я зціляю, і немає нікого, хто б визволив з руки Моєї» (Повторення Закону 32:39).

Людина, яка переживає страждання, покликана не шукати смерті, а довіритися Божій волі, пам’ятаючи слова апостола Павла:

«Бо ніхто з нас не живе для себе, і ніхто не вмирає для себе. Бо коли живемо – для Господа живемо, і коли вмираємо – для Господа вмираємо. І тому чи живемо, чи вмираємо – ми Господні» (Рим. 14:7-8).

Церква закликає не до штучного позбавлення життя, а до терпіння, молитви та прийняття Божої волі, адже навіть у стражданнях людина може знайти сенс і духовне зростання. Натомість сучасний світ, керуючись логікою зручності та уникнення болю, готовий позбавляти людину самої суті буття – можливості боротися, любити, змінюватися та очищатися через випробування.

Тому відповідь віруючого на такі ініціативи одна: життя належить Богові, і лише Він вирішує, коли воно завершується.

Фото: капсула для добровільного відходу з життя, її наповнюють азотом і людина засинає навічно.