нічого не має сенсу без тих спогадів…як я блукала пустотами власного розуму з бажанням дізнатися все про нього в першу чергу. нащо він зʼявлявся як невідмінна частинка мене? нащо ховався у снах? чому його заміна враз вимкнула майже все те, що було мною кілька років поспіль?
не розумію цього. і, певно, ніколи й не зрозумію. та й нащо воно все, коли потрму я сотні разів прокручую, що могла сказати, але не зробила цього?