- ІV -
Спи, мій коханий. Свічі догоріли,
І вже ніхто не стукає в вікно.
Ти сам колись віддав мене вітрилам,
Тепер тобі лиш ніч і полотно.
Спи, мій невірний. Я не плачу більше,
Не рву листів, не кличу в темний сад.
Я просто стала тиха і спокійна,
Такою, як ти вчив мене стократ.
Спи. Я помстилась - не мечем, не словом,
Не кров’ю, не прокляттям при свічах.
Я просто більше не відкрила знову
Тих дверей, де ти губив мій страх.
Спи, мій коханий. Я тобі являлась
У кожнім сні. Не ніжно і не зле.
Лише стояла й мовчки усміхалась,
Немов усе давно забулось вже.
Спи. Мій смуток лиш моя провина,
Що серце ще не стало кам’яним.
Та не жалію. Ти ж бо не дитина.
Ти знав, куди ішов і що творив.
Спи, мій коханий. Ніч така спокійна.
Не бійся - я не прийду у твій дім.
Я просто буду снитися постійно,
Щоб більше не прокинувся чужим.
#poesie
𝑇ℎ𝑒 𝑓𝑜𝑟𝑔𝑜𝑡𝑡𝑒𝑛 𝑔ℎ𝑜𝑠𝑡 𝑜𝑓 ℎ𝑎𝑡𝑟𝑒𝑑.
Спи, мій коханий. Свічі догоріли,
І вже ніхто не стукає в вікно.
Ти сам колись віддав мене вітрилам,
Тепер тобі лиш ніч і полотно.
Спи, мій невірний. Я не плачу більше,
Не рву листів, не кличу в темний сад.
Я просто стала тиха і спокійна,
Такою, як ти вчив мене стократ.
Спи. Я помстилась - не мечем, не словом,
Не кров’ю, не прокляттям при свічах.
Я просто більше не відкрила знову
Тих дверей, де ти губив мій страх.
Спи, мій коханий. Я тобі являлась
У кожнім сні. Не ніжно і не зле.
Лише стояла й мовчки усміхалась,
Немов усе давно забулось вже.
Спи. Мій смуток лиш моя провина,
Що серце ще не стало кам’яним.
Та не жалію. Ти ж бо не дитина.
Ти знав, куди ішов і що творив.
Спи, мій коханий. Ніч така спокійна.
Не бійся - я не прийду у твій дім.
Я просто буду снитися постійно,
Щоб більше не прокинувся чужим.
#poesie
𝑇ℎ𝑒 𝑓𝑜𝑟𝑔𝑜𝑡𝑡𝑒𝑛 𝑔ℎ𝑜𝑠𝑡 𝑜𝑓 ℎ𝑎𝑡𝑟𝑒𝑑.