Я боюся твого погляду.
Того, як у ньому гасне все тепле, щойно ти злишся.
Я боюся змін на твоєму обличчі —
бо знаю: іноді вони страшніші за крик.
Я боюся твоїх рук.
Навіть коли вони нічого не роблять,
я пам'ятаю, наскільки сильними вони можуть бути.
Я боюся твоїх слів.
Не самих слів —
а того, як ти ними вмієш різати.
Ніби знаєш точно, куди вдарити,
щоб боліло найдовше.
Я боюся тиші після наших сварок.
Бо в ній я чую власне серце
і думаю, чи буде сьогодні спокій,
чи знову доведеться вчитися не здригатися.
Я боюся засинати поруч.
Бо навіть уві сні моє тіло не забуває боятися.
Я боюся тебе.
І, мабуть, найстрашніше —
я все ще люблю тебе.
Тому, попри все,
попри страх,
попри кожну сльозу, яку витерла потайки,
я залишаюся.
#pensieri #poesie
𝑇ℎ𝑒 𝑓𝑜𝑟𝑔𝑜𝑡𝑡𝑒𝑛 𝑔ℎ𝑜𝑠𝑡 𝑜𝑓 ℎ𝑎𝑡𝑟𝑒𝑑.
Того, як у ньому гасне все тепле, щойно ти злишся.
Я боюся змін на твоєму обличчі —
бо знаю: іноді вони страшніші за крик.
Я боюся твоїх рук.
Навіть коли вони нічого не роблять,
я пам'ятаю, наскільки сильними вони можуть бути.
Я боюся твоїх слів.
Не самих слів —
а того, як ти ними вмієш різати.
Ніби знаєш точно, куди вдарити,
щоб боліло найдовше.
Я боюся тиші після наших сварок.
Бо в ній я чую власне серце
і думаю, чи буде сьогодні спокій,
чи знову доведеться вчитися не здригатися.
Я боюся засинати поруч.
Бо навіть уві сні моє тіло не забуває боятися.
Я боюся тебе.
І, мабуть, найстрашніше —
я все ще люблю тебе.
Тому, попри все,
попри страх,
попри кожну сльозу, яку витерла потайки,
я залишаюся.
#pensieri #poesie
𝑇ℎ𝑒 𝑓𝑜𝑟𝑔𝑜𝑡𝑡𝑒𝑛 𝑔ℎ𝑜𝑠𝑡 𝑜𝑓 ℎ𝑎𝑡𝑟𝑒𝑑.