мені однаково, чи буду
я жить в Україні, чи ні.
чи хто згадає, чи забуде
мене в снігу на чужині —
однаковісінько мені.
в неволі виріс між чужими,
і, неоплаканий своїми,
в неволі, плачучи, умру,
і все з собою заберу —
малого сліду не покину
на нашій славній Україні,
на нашій — не своїй землі.
і не пом'яне батько з сином,
не скаже синові: — молись.
молися, синку: за Вкраїну
його замучили колись. —
мені однаково, чи буде
той син молитися, чи ні...
та не однаково мені,
як Україну злії люди
присплять, лукаві, і в огні
її, окраденую, збудять...

ох, не однаково мені.