Qui Milan і все, що зачіпає - авторський канал Романа Шахрая

Артем Біденко:

У дослідженнях тероризму є класична стаття Ендрю Кідда і Барбари Волтер "Стратегії тероризму" 2006 року. Вони описують п'ять логік, за якими насильство проти цивільних має принести політичний результат.

Дві з них добре пояснюють удари по київських мостах.

▪️Перша – виснаження: нас переконують, що ми платитимемо цю ціну так довго, що поступитися дешевше. Знайомий наратив, правда? В ці дні він звучить від прихильників "миру за будь-яку ціну" синхронно з ударами.

▪️Друга – залякування: людям показують, що держава не здатна захистити навіть звичайну дорогу на роботу. Кінцевий адресат удару при цьому не водій на мосту. Адресати - всі ми, що передивляються ці відео і думають, як змінити свої звичні маршрути.

Саме з цього розрахунку, за задумом терористів, мають з'явитися втома і готовність погодитися на оцей самий "мир на будь-яких умовах".

Дослідження показують, що ця стратегія працює погано.

Політолог Макс Абрамс у проаналізував 28 угруповань, які Держдеп США вважав терористичними, і 42 політичні цілі, які вони перед собою ставили. Досягти вдалося приблизно 7% цілей; найгірше вдавалося тим, хто бив переважно по цивільних.

Інший політолог Роберт Пейп дійшов такого ж висновку про бомбардування міст: покарання цивільного населення майже ніколи не змушує уряд капітулювати. Американська комісія, яка в 1945 році вивчала наслідки бомбардувань Німеччини, писала, що бомби пригнічували людей, але не впливали на рішення влади, адже діяли закони воєнного часу.

Держави, які довго жили під терором, виробили кілька правил, як позбавити удар бажаного ефекту.

🇺🇸 США. З 1970-х років не йдуть на поступки терористам, зокрема не платять викупів за заручників. Логіка проста: кожна поступка робить наступний напад вигіднішим. Друге правило – невідворотність покарання, навіть якщо воно запізнюється. Бен Ладена знайшли через десять років після 11 вересня.

🇮🇱 Ізраїль. Під час Другої інтифади, коли вибухи в автобусах і кафе траплялися щотижня, держава зробила рутину частиною оборони. Місце вибуху розчищали за лічені години, автобусні маршрути відновлювали якнайшвидше, а кафе відчинялися знову. Мета була в тому, щоб терористи не отримали картинки міста, яке зупинилося.

Це важливий момент, перечитайте ще раз цей абзац вище.

🇫🇷 Франція. Після терактів 13 листопада 2015 року в Парижі, які забрали життя 130 людей, на вулиці вивели до десяти тисяч військових в межах операції Sentinelle. Режим надзвичайного стану діяв два роки, а потім ключові повноваження перенесли у звичайний закон. Паризька відповідь на побутовому рівні звучала як #JeSuisEnTerrasse: люди демонстративно поверталися на ті самі тераси кафе, де стріляли.

Тож це може звучати небезпечно, цинічно чи просто страшно. Але найкраща відповідь – щоб міст якомога швидше знову був відкритий, ремонтні бригади лишалися на ньому довше, ніж відео вирви в стрічці, а за кожен такий удар неодмінно приходило покарання, хай навіть із запізненням.

Весь досвід воєн, боротьби з терористами свідчить про те, що саме це є ефективна протидія і більша гарантія безпеки.

Натомість спроби домовитися, здатися, прогнутися - ведуть до збільшення втрат, посилення тиску і програшу.

росія - терористична держава

Дискусія, яка виникла навколо чергової порції «миротворчих» висловлювань Олексія Гончаренка мала б сенс, якщо б Росія дійсно пропонувала нам якісь реальні умови перемир’я чи була би зацікавлена хоча б в якомусь процесі перемовин. Але якраз цього і не відбувається. Путін продовжує війну не тому що штовхає нас до домовленостей, а тому що хоче нас знищити.

Чи можна цього не бачити? Звісно. Якщо цього не бачать звичайні люди, чому це має бачити Олексій Гончаренко? Так, коли він це говорить, він може себе переконувати в тому що створює для себе електоральні перспективи. Ну кому хочеться собі сказати, що виборів може взагалі не бути, якщо ти присвятив своє життя політиці? Кому хочеться собі сказати, що може не бути держави, депутатом якої ти був? Слюсар — він і в Росії слюсар. Депутат — він тільки в Україні депутат, звичайно якщо це не Деркач чи Арбузов 🙂.

Окрім того Олексій дотримується, я б сказав традиційної української політичної культури, яка свідчить, що з росіянами, коли ти не можеш їх здолати можна домовитись. І вони тобі залишать Україну для домашнього пользованія. Домовлялися ж сторіччями? І козацькі полковники, і боротьбисти, і про дешевий газ. І щось там їм залишали.

Просто зараз історичний період, коли у Москві переконалися, що якщо українці продовжують існувати, то вони обов’язково кидають своїх великоруських переможців при першій-ліпшій нагоді. Так, до речі, це теж завжди було всю українську історію. Якщо навіть Янукович хотів підписати угоду про асоціацію з Європейським союзом і Путіну його довелося зупиняти, то що вже говорити про інших?

Тому Путін зробив абсолютно логічний для себе висновок: не буде українців — не буде проблеми. Якщо Олексій поставить себе на місце Путіна, він побачить наскільки це зрозумілий висновок для російського президента. І перестане думати що з цією людиною можна домовитись про щось, окрім беззастережної капітуляції України.

Тому коли я кажу що єдиний шлях до закінчення війни — це коли втрати Росії будуть більшою ціною за продовження агресії, ніж намагання вирішити українське питання, це не образ, а констатація факту. Коли Путін зрозуміє що втрачає Росію, а не знищує Україну, тоді він може подумати про перемирʼя.

Ну а згодом в Росії і дійсно на тлі цієї очевидної поразки може з’явиться людина, яка буде готова знову зробити вигляд що повірила у концепцію співіснування двох «братніх народів». І з цією людиною можна буде про щось колись домовитись.

Але для цього потрібно вижити й примусити Росію зупинитись. Не дуже приємний шлях без будь-якого вибору. Але іншого не існує.

Також є ще одне гарне рішення про котре військові «кричали» з 2023 року.

Скоро зміниться ситуація на лінії фронту.

@shofront

З приводу балістики, найближчими тижнями буде налагоджено процес серійного виробництва, рф буде горіти.

@shofront