Розділ «Насильство» в «Міфі про красу» Наомі Вульф про те, як культ жіночої зовнішності переплітається з реальним і символічним насильством над тілом.
З одного боку-естетизація в медіа: фешн-фотографія та реклама нерідко використовують образи постраждалих жінок, крові, безпорадності просто як стилістичний прийом, зробити картинку «драматичною» чи «привабливою».
З іншого боку-насильство, яке жінки вчаться завдавати собі самі. Дієти, пластична хірургія, виснажливі процедури, які приносять реальну фізичну шкоду в гонитві за недосяжним ідеалом. Це приймається мовчки, бо культура називає це «турботою про себе».
Вульф також показує, що зовнішність часто стає і причиною, і виправданням насильства проти жінок, і проводить ці ідеї крізь теми зґвалтувань, посттравматичного стресу та навіть можливого зв’язку між пережитим у дитинстві сексуальним насильством і потягом до пластичної хірургії в дорослому житті.
Її висновок лишається актуальним: міф про красу це ідеологія, яка примушує завдавати собі шкоди заради чужого схвалення.