Питання про те, як будувати стосунки в парі, у сучасному дискурсі часто зводиться до інструкцій з комунікації чи взаємного комфорту однак психоаналіз відмовляється від ілюзії про «ідеальну сумісність» або легкість партнерства. Зрілі стосунки двох дорослих людей це складний, динамічний процес, у якому зустрічаються дві автономні та водночас несвідомо вразливі психічні структури. Психоаналітична теорія дозволяє виокремити декілька фундаментальних принципів, на яких будується саме зріла, доросла любов.
Зрілі стосунки починаються там, де закінчується закоханість і відкривається шлях до здатності любити і з концепцією Мелані Кляйн, це перехід від депресивної позиції (де обʼєкт сприймається як цілісний Whole Object). Доросла людина здатна інтегрувати той факт, що партнер має як бажані («добрі»), так і небажані чи складні («погані») риси. Зрілість полягає в тому, щоб витримати розчарування від неідеальності іншого та відмовитися від спроб його перевиховати чи підігнати під власний фантазм.
Дорослі стосунки вимагають високого рівня сепарації-індивідуації такої здатності як витримувати дистанцію та автономію — як власну, так і партнера, де партнер сприймається як окремий Субʼєкт із власним несвідомим, а не як функція для обслуговування моїх потреб, виникає можливість для справжньої зустрічі двох інакшостей.
Психоаналітик Уілфред Біон увів поняття «контейнерування», здатності сприйняти сильний, неперероблений афект іншого, утримати його всередині себе, помислити й повернути у безпечній, трансформованій формі. У дорослій парі обидва партнери почергово здатні бути «контейнером» один для одного і це вимагає достатньої міцності Его та здатності витримувати тимчасову фрустрацію, не руйнуючи при цьому стосунок і не вдаючись до покарання іншого.
Вікторія Ратєєва