Репост из: Ирина Irina Вольская Volskaia
На сесіях із парами ми часто потрапляємо в ситуації, де багато злості, ненависті, болю й нерозуміння. У найгостріші моменти це виглядає як взаємні звинувачення у брехні і небажанні визнати правду.
Щоб знизити градус емоцій і відновити здатність до менталізації, є дуже корисний прийом. Автора, на жаль, не назву, бо не знаю, хто першим почав використовувати цю метафору, але зустрічала її в багатьох статтях, зокрема в Рінгстрома, Нільсена та Кляйнер Паз. Можна навести приклад або навіть показати зображення на кшталт вази Рубіна. Це оптична ілюзія, у якій можна побачити або вазу, або два профілі облич, звернені одне до одного. Такі картинки допомагають наочно показати, що відбувається: одну й ту саму подію кожен бачить через свою «оптику» і наділяє її сенсом залежно від власного досвіду, захистів і почуттів.
Уявімо: він у відрядженні, пізно закінчує роботу й забуває зателефонувати, хоча обіцяв. Вона дуже чекала на дзвінок, засмутилася і за цей час встигла дійти висновку: «Я для нього не цінна і не цікава».
Виснажений, він повертається до свого номера в готелі, а там на нього чекає телефонна розмова, у якій вона плаче, кричить, звинувачує. Він ледве тримається на ногах, йому здається, що він нічого поганого не зробив, а вже винний і на допиті.
Коли я слухаю таку розмову, мені зрозуміло, чому боляче обом.
Він не вірить, що його можуть почути, зрозуміти й підтримати, і у відповідь звинувачує партнерку в егоїзмі.
Вона прагне близькості й боїться її втратити. Відсутність дзвінка і невиконану обіцянку вона сприймає як знак того, що вона не важлива, і звинувачує його в нечуйності, брехні, байдужості.
Будь-який сильний конфлікт зачіпає наш ранній досвід. Для людини, яка вже переживала покинутість, день без дзвінка може означати набагато більше, ніж для її партнера. А питання «Де ти був?» для людини, яка звикла до контролю чи осуду, може прозвучати як допит.
Факт у них спільний: він не подзвонив. Але кожен пережив те, що сталося далі, по-своєму.
У такі гарячі моменти метафора з картинкою часто працює краще за слова. Коли емоції зашкалюють, здатність до менталізації, тобто вміння уявити, що відбувається всередині іншої людини, майже зникає. Партнер перестає сприйматися як людина зі своїми почуттями й мотивами і стає лише джерелом болю. Слова в такому стані часто не доходять, бо будь-яке пояснення звучить як ще один аргумент у суперечці. Картинка ж може обійти цей захист.
Вона допомагає візуалізувати, що можна дивитися на одне й те саме та бачити різне, і, відповідно, переживати різне. А далі я запрошую кожного дослідити, чому він побачив саме це, що відчув, чого потребував і як його власна історія вплинула на цю розмову.
Дарія Кучеренко
Щоб знизити градус емоцій і відновити здатність до менталізації, є дуже корисний прийом. Автора, на жаль, не назву, бо не знаю, хто першим почав використовувати цю метафору, але зустрічала її в багатьох статтях, зокрема в Рінгстрома, Нільсена та Кляйнер Паз. Можна навести приклад або навіть показати зображення на кшталт вази Рубіна. Це оптична ілюзія, у якій можна побачити або вазу, або два профілі облич, звернені одне до одного. Такі картинки допомагають наочно показати, що відбувається: одну й ту саму подію кожен бачить через свою «оптику» і наділяє її сенсом залежно від власного досвіду, захистів і почуттів.
Уявімо: він у відрядженні, пізно закінчує роботу й забуває зателефонувати, хоча обіцяв. Вона дуже чекала на дзвінок, засмутилася і за цей час встигла дійти висновку: «Я для нього не цінна і не цікава».
Виснажений, він повертається до свого номера в готелі, а там на нього чекає телефонна розмова, у якій вона плаче, кричить, звинувачує. Він ледве тримається на ногах, йому здається, що він нічого поганого не зробив, а вже винний і на допиті.
Коли я слухаю таку розмову, мені зрозуміло, чому боляче обом.
Він не вірить, що його можуть почути, зрозуміти й підтримати, і у відповідь звинувачує партнерку в егоїзмі.
Вона прагне близькості й боїться її втратити. Відсутність дзвінка і невиконану обіцянку вона сприймає як знак того, що вона не важлива, і звинувачує його в нечуйності, брехні, байдужості.
Будь-який сильний конфлікт зачіпає наш ранній досвід. Для людини, яка вже переживала покинутість, день без дзвінка може означати набагато більше, ніж для її партнера. А питання «Де ти був?» для людини, яка звикла до контролю чи осуду, може прозвучати як допит.
Факт у них спільний: він не подзвонив. Але кожен пережив те, що сталося далі, по-своєму.
У такі гарячі моменти метафора з картинкою часто працює краще за слова. Коли емоції зашкалюють, здатність до менталізації, тобто вміння уявити, що відбувається всередині іншої людини, майже зникає. Партнер перестає сприйматися як людина зі своїми почуттями й мотивами і стає лише джерелом болю. Слова в такому стані часто не доходять, бо будь-яке пояснення звучить як ще один аргумент у суперечці. Картинка ж може обійти цей захист.
Вона допомагає візуалізувати, що можна дивитися на одне й те саме та бачити різне, і, відповідно, переживати різне. А далі я запрошую кожного дослідити, чому він побачив саме це, що відчув, чого потребував і як його власна історія вплинула на цю розмову.
Дарія Кучеренко